Системи електронних освітніх ресурсів

Сьогодні в освіті багато обговорюються цифрові інструменти для учасників освітнього процесу. Такими є:

  1. Щоденник
  2. Журнал успішності
  3. Інструменти LMS
  4. Збір статистичних даних для управління освітою
  5. тощо.

Однак на сьогодні більш вірним підходом повинно вважатися надання здобувачам освіти доступу до сучасних он-лайн ресурсів та сервісів, а не бюрократизація формальних паперових документів та підсилення їх узаконення за допомогою створення електронних аналогів застарілих паперових схем.

Щоденник-Календар

Уява про те, що треба розробити електронний щоденник, як копію застарілого паперового шкільного щоденника є ознакою повного нерозуміння представниками освіти принципів організації та підготовки та функціонування систем електронних документів.

Сьогодні у цифровому світі існує стандартизований бізнес інструмент планування та організації роботи користувачів. Такий засіб існує у будь-якій системі (від будь-якого провайдера).
Календар – професійний інструмент планування та таймменедженту

Microsoft (персональний)

Microsoft (корпоративний)

Gmail (персональний)

Gmail (корпоративний)

Apple (персональний)

Немає сенсу розробляти полуфабрикат, який дублює застарілий паперовий тип документу – щоденник.

Переваги електронних календарів:

  • Синхронізація між різними типами пристроїв (комп’ютер-мобільний пристрій)
  • Можливість створювати систему календарів та ділитися ними для сумісної роботи
  • Автоматизація нагадування та виконання запланованих дій
  • Можливості планувати та розподіляти власний час для підвищення продуктивності
  • Таймменеджмент – можливості збереження часу за рахунок планування та автоматизації
  • Планування та організація он-лайн подій за допомогою календаря
  • Навчання здобувачів освіти принципам сучасної роботи, спілкування та організації робочого часу
  • Та багато інших можливостей

Що можуть та повинні зробити заклади освіти:

  1. Створити свій корпоративний простір у будь-якому безкоштовному сучасному хмарному сервісі. Цей простір повинні будуть адмініструвати саме представники закладу.
  2. Запропонувати здобувачам освіти створити іменний персональний акаунт у одному із перелічених вище сервісах та сповістити цю адресу закладу при вступі до закладу.

Важливо: сервіс в якому працює заклад обирається не здобувачами освіти та їх батьками, не керівництвом управлінь освіти, а саме закладом, оскільки саме заклад буде організовувати комунікацію та відповідати за її відповідність. Цей етап називається автентифікація здобувачів освіти.

Журнал успішності

У сучасній освіті існує негативна тенденція узагальнювати оцінки та намагатися розробити систему порівняння оцінок за різними предметами та закладами. Такі тенденції – ознака централізації та бюрократизації освіти та суперечать законам про освіту, які передбачають самостійність закладів освіти та академічну свободу викладачів.

Яким є призначення електронного журналу?
Це облік успішності – для якої цілі?
Якщо це порівнювати успішність учнів – то персональні данні конкретного учня повинні бути закриті від перегляду іншими учасниками освітнього процесу за бажанням батьків учнів.
Якщо це інформація для вступу до вищих навчальних закладів – то для цього існує система ЗНО.
Якщо для сповіщення батьків про успіхи учня – то як тоді привчати учнів до самоорганізації та самоконтролю?
Принципово неможливо порівнювати оцінки учнів різних закладів, за різними предметами, від різних викладачів, тощо.
Залишається одне призначення: інформування учня та його батьків про те як учень виконує освітні завдання та програму – але для цього не потрібно мати глобальний документ, в якому зібрані всі оцінки та який стандартизовано керівництвом освіти країни та власниками закладів. Для цього достатньо внутрішніх засобів корпоративних систем, які надаються закладам безкоштовно. Таким є, наприклад, Teams. Також не можна надавати доступ до оцінок батькам незалежно від учнів, оскільки це привчає учнів до керованості і надалі породжує їх безініціативність та відсутність навичок самостійності. Доступ же чиновників від освіти до цієї інформації протирічить законодавству України.

Система управління навчанням

В сучасному світі розробляються системи управління навчанням (LMS – Learning management system). І створюється враження, що вони приводять до певного позитивного результату. Основна ідея таких систем – впорядкування та стандартизація оцінювання та усунення субїєктивного фактору при виставленні оцінок та інших варіантів оцінювання досягнень учнів. Насправді негативний ефект від стандартизації такої діяльності набагато більший:

  1. Виникає бажання стандартизувати варіанти оцінювання за різними предметами, різними закладами та різними формами освітньої роботи.
  2. Вводяться проміжні посади технічних працівників які починають диктувати викладачам як робити оцінювання. Але ці технічні працівники виходять з формальних параметрів і не мають відповідної освіти та кваліфікації в організації освітнього процесу, тобто не являються викладачами. Це створює сильну негативну тенденцію по формалізацією освіти.
  3. Такий формальний підхід наносить більше шкоди ніж допомоги у організації освітнього процесу. Оскільки створює основу для втручання чиновників у освітні процес, що протирічить освітньому законодавству України.
  4. Потребує великої кількості формальних зусиль та ресурсів для організації такого роду діяльності.
  5. Відволікає викладачів від потрібної роботи за предметом, та примушує замінювати змістовні фактори оцінювання, які розробляє викладач виходячи з розуміння предмету, на формальні, сформовані чиновниками от освіти, факторами. Принципи роботи з предметом замінюються формальними підходами, що наносить шкоду змістовним принципам організації освітнього процесу.

Статистичні дані

Збір статистичних даних в існуючій системі управління освітою та її фінансування є необхідною частиною, але, виходячи з вимог законодавства статистичні данні мають збиратися лише на основі знеособлених даних, що протирічить тенденціями побудувати загальну систему, в яку вводяться прізвища учнів та на основі цієї інформації формуються статистичні звіти.
Насправді освітнє законодавство вимагає фінансування закладів освіти власником закладу, а тому існування державних централізованих субвенцій є шкідливим пережитком систем централізованого фінансування. Але для цього кошти повинні просто залишатися у розпорядженні місцевих органів, а не йти до центру, а потім повертатися назад у вигляді субвенції. При такому, відповідному законодавству, підході більшість статистичних даних, які збирають централізовані органи, взагалі непотрібні.
Сьогодні же будуються глобальні системи збору статистичних даних, які узаконюють застарілу централізовану систему управління, яка не відповідає новому освітньому законодавству. Крім того такі системи вимагають багато часу від освітян по заповненню всіх централізованих баз, замість роботи над змістом та сучасними методами освіти.
Ці системи кожного дня дають збій та запізнення у замовленні підручників, записі викладачів на навчання, формуванні та затвердженні мережі, тощо. Ці системи мають лише одну мету – обслуговування незаконної централізованої системи фінансування, чим наносять суттєву шкоду освіті та державі.
Відповідно сучасному освітньому законодавству не потрібно жодної централізованої на рівні країни системи збирання статистичних даних. З цим набагато легше та ефективніше впораються місцеві власники закладів освіти.
Система централізованого замовлення та видання підручників, позбавлена конкуренції та вільного ціноутворення є основою корупційних централізованих схем.
Система централізованого запису викладачів на навчання, яке фінансується на основі тендерних централізованих процедур не має нічого спільного з вимогами сучасного освітнього законодавства, які передбачають самостійний вибір викладачами місця проходження підвищення кваліфікації.

Відповідний законодавству розподіл освітніх обов’язків

МОН (Міністерство освіти і науки) – готує та затверджує програми та викладання та лише рамочні стандарти.
Власники закладів освіти – місцеві громади фінансують діяльність закладів освіти та їх матеріальні потреби.
Заклади – самостійні освітні установи, затверджують правила запровадження освітнього процесу на основі законодавства України та відповідно виділеному власником фінансуванню.
Здобувачі освіти та їх батьки беруть участь у обговоренні та формуванні правил запровадження освітнього процесу закладом.